Поки українська делегація намагається вибити підтримку у Вашингтоні, у владі спокійно сидить людина, яка грає проти країни і працює на російський бізнес. Андрій Гайченко – заступник міністра юстиції, який мав би забезпечувати справедливість, а натомість допомагає російським олігархам уникати санкцій, кришує дерибан українських активів і має родину, яка годується з російського бюджету.
Міністерство юстиції – це ключовий орган, який контролює судові рішення, виконавчу службу, реєстри власності, арешти активів, банкрутства і стягнення боргів. Це структура, яка визначає, хто втратить бізнес і майно, а хто залишиться недоторканним. Саме там вирішується, чи підуть гроші до бюджету України, чи розчиняться десь у тіньових схемах. І саме Мін’юст мав би забезпечити виконання санкцій проти російських компаній і олігархів, щоб їхні гроші пішли на відновлення України. Але все працює з точністю до навпаки. Замість того, щоб арештовувати активи, Мін’юст Гайченка робить усе, щоб росіяни могли вивести свої гроші без проблем.
Коли під санкції потрапив російський олігарх Михайло Фрідман і його “Альфа-Банк”, це була пряма можливість конфіскувати його активи на користь держави. Але виконавча служба, яку контролює Гайченко, замість арешту включила схему, яка дозволила Фрідману спокійно врятувати свої мільйони. Через фіктивні виконавчі провадження Мін’юст заблокував реальне виконання санкцій і дозволив банку перевести 3 мільйони доларів не в бюджет України, а на офшорні рахунки Chibeil Limited у кіпрській юрисдикції. Це не просто “юридична помилка” – це прямий саботаж санкційної політики України на користь російських бізнес-структур.
Гайченко не випадкова людина у всій цій схемі. До того, як сісти у крісло заступника міністра юстиції, він 12 років працював у самій системі “Альфа-Банку” та “Укрсоцбанку”, які контролював Фрідман. Він був частиною цієї фінансової імперії, яка роками обслуговувала російські інтереси. І коли Росія напала на Україну, Гайченко замість того, щоб працювати на державу, зробив усе, щоб врятувати капітали свого колишнього боса.
І тут варто звернути увагу на родинні зв’язки цього персонажа. Його цивільна дружина Наталія Мільгром працювала у державному підприємстві “Національні інформаційні системи”, яке контролює всі реєстри Мін’юсту. Це та сама структура, яка відповідає за право власності, судові рішення, реєстрацію бізнесу, нерухомості, боргів і штрафів. Тобто людина, яка мала доступ до всієї закритої інформації, була напряму пов’язана з чиновником, що керує виконавчою службою. А тепер найцікавіше – її батько Юрій Мільгром спокійно веде бізнес в окупованому Криму, працює за російськими законами і платить податки в бюджет РФ.
Але ще цікавіше, що брат дружини Гайченка – Едуард Мільгром – взагалі депутат Керченської міської ради від партії “Патріоти Росії”. Це не просто “якийсь там бізнесмен”, а людина, яка відкрито працює на окупаційну владу. Його партія ще у 2014 році підтримала анексію Криму, а сам Мільгром ще у 2016 році потрапив у базу “Миротворець” як колаборант, який бере активну участь у просуванні проросійських ідей. Тобто Гайченко – це не просто чиновник-корупціонер. Це людина, яка має прямий зв’язок з російськими структурами і родичів, які спокійно працюють на окупантів.
Офіційно Гайченко живе “скромно”. На ньому немає записаних мільйонів, офіційно він просто держслужбовець. Але його батьки раптом стали власниками чотирьох квартир у центрі Києва, двох будинків під Києвом, дорогих паркомісць і гектарів землі. Його дядько Анатолій Циндровський “випадково” отримав у подарунок квартиру за 130 тисяч доларів, землю і ще один будинок. Його двоюрідний брат Євген Циндровський, який працює у Мін’юсті, задекларував 6 мільйонів гривень у вигляді “подарунків” і купив собі новенький Mercedes за 1,7 мільйона гривень. “Збіг”, як завжди.
А тепер найголовніше. Україна зараз б’ється за кожен долар допомоги від США. Зеленський і вся українська влада намагаються переконати американців, що нам можна довіряти, що гроші йдуть за призначенням, що ми справді боремося з корупцією. А тепер уявіть, що ця історія спливає у США. Дональд Трамп уже зараз розкручує тезу, що Україна – це “корумповане болото”, і що американські гроші тут просто розкрадають. І ось у нього з’являється ідеальний доказ: чиновник, який допомагає російському олігарху Фрідману виводити гроші з-під санкцій, має родичів, які працюють на окупантів у Криму, і сам 12 років сидів у структурах “Альфа-Банку”.
Якщо ця історія вибухне у США – це може стати одним із головних аргументів для Трампа та його оточення, щоб припинити фінансування України. Тому що як можна давати гроші країні, де навіть у Мін’юсті сидять люди, які обслуговують російські інтереси? Це буде не просто корупційний скандал – це буде удар по всій зовнішній підтримці України.
І головне питання – хто кришує Гайченка? Як так сталося, що людина, яка напряму допомагає росіянам уникати санкцій, сидить на посаді у Мін’юсті? Де НАБУ, НАЗК, СБУ? Де хоч якісь кримінальні провадження? І якщо він досі на посаді, то це означає тільки одне – його кришує хтось, кому дуже вигідно, щоб такі люди й далі контролювали фінансові потоки.
Якщо його не приберуть, це буде остаточний доказ того, що ніякої боротьби з корупцією в Україні не існує. І тоді питання буде не до Гайченка. Питання буде до всієї влади: ви боретеся за Україну – чи за право таких, як Гайченко, її грабувати?
