Відкритий і закритий синус-ліфтинг – це варіанти однієї операції зі збільшення кісткової тканини в області гайморових пазух перед дентальною імплантацією. Відрізняються технологією, сферою застосування, мають свої переваги та недоліки. Незалежно від протоколу, операції проводяться за малотравматичною ультразвуковою технологією.

Чим відрізняються протоколи

Обидві операції мають на увазі введення кісткового матеріалу в ділянку дна гайморових пазух при нестачі кісткової тканини в цій точці для надійної фіксації імплантів. Використовується стимулятор росту кістки, який поступово активується, виробляє протеїнові фактори росту (подібні протеїни з’являються при утворенні кісткової мозолі при переломах кісток). Новий обсяг зростається з основною кісткою та утворює єдине ціле, створюючи ідеальні умови для проведення імплантації з довічною гарантією.

Відрізняються технології способом формування доступу до гайморової пазухи:

• При закритому протоколі
  Усі маніпуляції проводяться вертикально безпосередньо через імплантаційне ложе. У місці майбутнього імплантату створюється тунель у кістки, підбираються оптимальні точки доступу до пазухи – найкращі щільні ділянки кісткової перегородки для створення отвору для доступу до пазухи.
• При відкритому синус-ліфтінгу
  формується горизонтальний доступ – через невелике віконце до 5 мм у передній стінці кістки. З боку ротової порожнини проводиться невелике розкриття ясен, створюється отвір, що нагадує «дверцята» на латеральній (зовнішній) стінці пазухи, що відкривається під слизову оболонку.

Далі тактика ідентична – спеціальними інструментами акуратно без розривів зсувається найтонша слизова оболонка, що вистилає дно гайморової пазухи. Стимулятор відновлення кісткової тканини вводиться під слизову оболонку, яка потім щільно накриває його зверху. Після розсмоктування стимулятора вплив, що змушує кістку ущільнюватись і рости, зникає, залишаючи в місці введення власну нову кістку, сформовану без участі синтетичних препаратів, донорських матеріалів та пересаджених кісткових блоків.

Мікрохірургічні операції проводяться безпосередньо у верхньощелепних синусів і вимагають ювелірної майстерності лікаря, щоб уникнути порушення цілісності ніжної мембрани. Довірити таку операцію краще досвідченому фахівцю, який знається на анатомічних особливостях щелепно-лицьової області.

Переваги та недоліки відкритого та закритого методу

Кожна методика синус-ліфтінга має свої особливості та можливості, підходить для певних клінічних випадків.

Можливості та ризики

• Закритий синус-ліфтинг можливий лише у випадку, якщо потрібно збільшити масив кісткової тканини у невеликому обсязі (максимум на 3-4 мм). І застосовується при відновленні кістки в ділянці 1-2 імплантів. При значному дефіциті кістки за висотою та протяжністю неможливо ввести великий обсяг кісткового матеріалу через імплантаційне ложе без ризику пошкодження мембрани пазухи.
• Відкритий метод дозволяє збільшити висоту кістки на 5-8 мм навіть при сильній атрофії та втраті кістки. Застосовується при протяжних дефектах, що утворилися навіть за відсутності всієї групи жувальних зубів. Технологія латерального доступу дозволяє запровадити необхідну кількість остео-матеріалу через бічний отвір без ризику перфорації слизової оболонки.

Сумісність із імплантацією

• Закритий протокол передбачає одноетапне встановлення імпланта. У точку кісткової пластики відразу встановлюється імплантат за стандартним протоколом. Кісткова тканина формується одночасно з приживлення імплантату. Одночасне проведення операції значно скорочує час проведення дентальної імплантації, як мінімум на 3-6 місяців.
• Відкритий синус-ліфтинг не завжди можна провести в один етап з імплантацією. Якщо висота своєї кістки більше 5 мм, імплантати можна встановити безпосередньо в післяопераційну область. В іншому випадку потрібно кілька місяців для дозрівання та мінералізації кістки, здатної витримати імплантацію.

Комфорт та зручність

• Закритий синус-ліфтинг пацієнти переносять легше ніж відкритий протокол. Але метод складний для недосвідченого лікаря через відсутність візуального контролю над станом мембрани. Вимагає ювелірної точності та мікрохірургічної техніки, посидючості та додаткового обладнання.
• Відкритий синус-ліфтинг не завжди комфортний для пацієнта через можливі дводенні післяопераційні набряки. А ось для лікаря він більш зручний з погляду легкості його проведення через достатній огляд операційного поля та повного візуального контролю дій, що проводяться.

Який протокол вибрати

Рішення приймає стоматолог-хірург за результатами комп’ютерної томограми, оцінивши розміри кісткової тканини, що збереглася.

При значній атрофії кістки, відкритий синус-ліфтинг – це найкращий варіант із гарантованим успішним результатом. Якщо потрібно відтворити кістку в невеликому обсязі, можна використовувати і закриту методику. Вона менш травматична і може бути поєднана із встановленням імплантату, що суттєво скорочує терміни відновлення втрачених зубів.

Крім висоти кісткової тканини, враховується її структура, щільність, і навіть тривалість кісткового дефекту. Наприклад, відкритий синус-ліфтинг можна провести за відсутності будь-якої кількості зубів, закритий має обмеження в області 1-2 імплантів.