Торік Офіс Генерального прокурора виплатив майже 20,5 мільйонів гривень компенсацій своїм колишнім працівникам. Це — на чверть більше, ніж за попередні 2018 і 2019 роки разом узяті. Виплати експрацівники витребовували через суди.

За нашими підрахунками, у 2020 році компенсації виплатили 46 експрацівникам прокуратури. Серед них переважна більшість — раніше люстровані прокурори або ті, хто завалили атестації. Частина з них і добилася поновлення на колишніх або рівноцінних посадах.

Серед тих, хто отримав компенсації від Офісу Генпрокурора — і люди, що ще зовсім недавно перебували під офіційним слідством та фігуранти журналістських розслідувань.

Хто саме отримав компенсації впродовж 2020 року — читайте у матеріалі «Слідства.Інфо».

Одіозний Кулик і прокурор Києва

Нещодавно українські медіа жваво обговорювали внесення до санкційного списку США кількох високопосадовців. Туди, зокрема, потрапили народний депутат Олександр Дубінський та екснардеп-втікач Олександр Онищенко.

У санкційному списку вказали й одіозного експрокурора Костянтина Кулика. У прес-релізі Мінфіну США йдеться, що Кулик «є частиною пов’язаної з Росією мережі іноземного впливу, пов’язаної з Андрієм Деркачем». Андрій Деркач, як зазначають, неодноразово розповсюджував дезінформацію про корупцію та незаконний вплив посадовців США на українських політиків. Зокрема, він заявляв про вплив новообраного американського президента Джо Байдена у зв’язку зі справою Burisma, де нібито фігурує син Байдена Хантер. Також у жовтні 2019 року The New York Times повідомляли, що Кулик складав досьє про корупцію Хантера Байдена.

Костянтин Кулик став відомим фактично після розслідування «Слідства.Інфо». А в 2015 році Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження. Кулика звинувачували у витратах, які не відповідали його офіційним доходам, — йдеться про купівлю елітної нерухомості на майже три мільйони гривень. Однак після того, як Конституційний Суд визнав неконституційною статтю про незаконне збагачення, справу закрили.

У прокуратурі Кулик працював до 2019 року — тоді його звільнили через те, що він не з’явився на атестацію. Після цього він подав позов до Окружного адмінсуду Києва, де вимагав  виплатити йому грошову допомогу, премії, компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні та за невикористані дні відпустки. ОАСК задовольнив позов та зобов’язав Генпрокуратуру виплатити йому понад 1,5 мільйона гривень. Рішення ухвалив голова суду Павло Вовк, якого НАБУ підозрює у спробі захоплення державної влади.

Офіс Генпрокурора намагався оскаржити це рішення. Наразі триває розгляд їхньої скарги в касаційній інстанції. Тим часом, у листопаді 2020-го відомство виплатило Кулику майже 1,4 мільйона гривень.

Ще майже 600 тисяч отримав чинний прокурор Києва Олег Кіпер. Він працює в органах прокуратури близько 20 років, а за часів президентства Віктора Януковича був заступником прокурора Івано-Франківської області. Відтак, після Революції Гідності його звільнили через люстрацію. Із того часу Кіпер працював адвокатом та був кандидатом у мери Одеси. У квітні 2019 року він почав надавати професійну допомогу Адміністрації Президента з питань діяльності правоохоронних органів.

Кіпер у вересні 2019 року оскаржив це рішення в Окружному адмінсуді Києва. Суд постановив поновити його та виплатити 805 тисяч гривень за вимушений прогул. Апеляція зменшила цю суму до 734 тисяч. У червні 2020 року генпрокурорка Ірина Венедіктова призначила його заступником прокурора Києва, а вже у вересні він очолив прокуратуру Києва.

У 2020-му Офіс Генпрокурора виплатив Олегові Кіперу компенсацію за вимушений прогул у розмірі 591 тисяча гривень. Та він — не єдиний раніше люстрований працівник прокуратури, який не лише поновився на службі, а й отримав значну компенсацію від держави.

Повсталі з люстрації

У жовтні 2014 року запрацював закон «Про очищення влади». Він мав на меті звільнити з публічної служби людей, які могли сприяти узурпації влади експрезидентом Віктором Януковичем, підриву основ нацбезпеки і оборони або порушенню прав людини. Службовці, які підпадали під люстрацію — зокрема, призначені на керівні посади в часи президентства Януковича — були звільнені. Також їм заборонили на 5 або 10 років працювати в органах влади.

Для люстрованих Міністерство юстиції завело Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону «Про очищення влади». Спочатку туди потрапило майже 940 прізвищ українських службовців часів Януковича. Зараз же реєстр налічує 790 осіб, решта добилися в судах, щоб їхнє ім’я викреслили звідти.

Під дію закону «Про очищення влади» потрапило понад 200 прокурорів. Експрацівники відомства почали оскаржувати свої звільнення у судах та вимагати компенсації — за час «вимушеного прогулу». Подекуди ця сума сягає понад мільйон гривень.

Зокрема, 1,85 мільйона гривень у 2020 році Офіс Генпрокурора виплатив Олександрові Галкіну. У часи президентства Януковича він працював заступником Генпрокурора Пшонки, прокурором Одеської області та Дніпровським екологічним прокурором.

Відразу після свого звільнення Галкін звернувся до скандально відомого Окружного адмінсуду Києва з вимогою поновити його на службі. ОАСК розпочав розгляд, однак остаточне рішення виніс лише у червні цього року. Суд зазначив, що причетність Галкіна до узурпації влади Януковичем так і не змогли довести та зобов’язав Офіс Генпрокурора виплатити Олександрові Галкіну 1,17 мільйона гривень за вимушений прогул. Та в апеляційній інстанції експрокурор домігся збільшення цієї суми ще на пів мільйона. У коментарі «Слідству.Інфо» Галкін зазначив, що наразі не поновлювся на службу в прокуратуру.

Схожа ситуація і з Олегом Годуєвим. Восени 2020-го Офіс Генпрокурора виплатив йому 1,76 мільйона гривень за вимушений прогул. Як і Галкіна, Годуєва звільнили через люстрацію. За час президентства Януковича він займав низку керівних посад у структурі органів прокуратури, а під час Революції Гідності був заступником прокурора Львівської області.

У липні 2014 року Олега Годуєва призначили заступником начальника управління внутрішньої безпеки ГПУ, на що бурхливо зреагували у Львівській облраді. Місцеві депутати відправили звернення до президента та генпрокурора з вимогою звільнити Годуєва з відомства.

«Саме ця службова особа органів прокуратури у ранзі заступника прокурора Львівської області особисто контролювала відкриття кримінальних і адміністративних проваджень проти активістів Майдану та автомайданівців», — зазначали вони.

Згодом Годуєв попав під дію закону «Про очищення влади», та зник з органів прокуратури до минулого року. У квітні Окружний адмінсуд Києва ухвалив поновити його на службі та виплатити 1,2 мільйона гривень. Апеляційний суд у жовтні збільшив цю суму до майже 2,2 мільйонів. Зараз Офіс Генпрокурора намагається оскаржити поновлення Годуєва та виплати у Верховному Суді.

У листопаді цього року Олег Годуєв подав декларацію перед звільненням як заступник начальника управління Офісу Генпрокурора. У коментарі «Слідству.Інфо» він пояснив, що після свого поновлення на службі він написав заяву про вихід на пенсію. Також чоловік зазначив, що добиватиметься від Держказначейства відповіді, чому ОГП досі не виплатив йому всю суму, визначеної судом.

«Я от написав заяву у Держказначейство, нехай вони мені роз’яснять, чому рішення суду виконане не в повному обсязі. Відповіді поки не отримав», — сказав він.

Ще майже 1,3 мільйона гривень виплатили люстрованому Віталію Харченку, який за часів Януковича був прокурором Печерського району Києва. Він, зокрема, відомий, як фігурант «квартирного скандалу» Калетніків. Йдеться про те, що ексдепутат від «Партії регіонів» Григорій Калетнік упродовж 2013-2014 років тричі передарував елітну депутатську квартиру в центрі Києва своїм родичам, щоб залишити її у власності родини.

Як з’ясували «Схеми», у списку тих, кому дарували елітну нерухомість, опинився і сам Віталій Харченко. Він одружений з Оленою Харченко (Калетнік), донькою ексрегіонала.

Після свого звільнення Харченко звернувся до Окружного адмінсуду Києва. Суд ухвалив поновити його на посаді та виплатити йому близько 150 тисяч гривень. Та в апеляції цю суму збільшили у 10 разів. Офіс Генпрокурора намагався оскаржити рішення у Верховному суді, та його скаргу не задовольнили.

«Слідство.Інфо» поспілкувалося з Віталієм Харченком. Він підтвердив, що отримав компенсацію, а також зазначив, що зараз  працює в Офісі Генпрокурора «на посаді, з якої його звільняли».

«Недостатньо» недоброчесні

Схоже до раніше люстрованих прокурорів зараз намагаються отримати компенсації і ті, кого звільнили через непроходження атестації під час реформи прокуратури. Серед них — Руслан Дем’янюк, якого звільнили у грудні 2019 року. Експрокурор відразу звернувся до ОАСКу з вимогою виплатити йому 250 тисяч гривень — як вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за її затримку. Втім, Окружний адмінсуд Києва відмовив йому. Дем’янюк оскаржив це рішення в Шостому апеляційному адмінсуді. Суддя Костянтин Бабенко, про якого раніше розповідало «Слідство.Інфо», повністю задовольнив вимоги Дем’янюка. Також суд збільшив суму в понад два рази — до 628 тисяч. 10 листопада Офіс Генпрокурора виплатив йому 512 тисяч гривень.

Ще 666 тисяч виплатили й експрокуророві Олександрові Жупіні. Під час проходження переатестації кадрова комісія мала сумніви у доброчесності Жупіни — у січні 2019 року матір прокурора придбала автомобіль Nissan Qashqai 2018 року, ринкова ціна якого складає 680 тисяч гривень. При цьому її з чоловіком сукупний дохід був майже у п’ять разів меншим.

Втім, прокурор не погодився зі своїм звільненням та звернувся до Запорізького окружного адмінсуду. Суддя ухвалив поновити Олександра Жупіну та виплатити йому понад 800 тисяч гривень, зазначивши у своєму рішенні, що в українському законодавстві визначення «доброчесності» не існує. Офіс Генпрокурора намагається оскаржити це рішення.

А от прокурор Максим Мельніченко вже не вперше стикається з поновленням на службі з допомогою судів. До Революції Гідності він кілька років займав посаду першого заступника прокурора Подільського району столиці, тож, відповідно до Закону «Про очищення влади», наприкінці 2014 року був звільнений. Та вже у 2015 році він оскаржив це рішення та повернувся на службу.

З того часу його кар’єра продовжувала розвиватися: того ж 2015-го Генпрокурор Віктор Шокін призначив Максима Мельніченка на посаду керівника Генеральної інспекції ГПУ.

Втім, у 2019 році Мельніченка звільнили вдруге через неуспішне проходження атестації. Кадрова комісія зазначила, що він не відповідає вимогам професійної етики та доброчесності — їхню увагу привернула значна кількість майна, що належить сім’ї прокурора, їхні дороговартісні відпустки за кордоном, а також бізнес матері в окупованому Криму. Також Мельніченко не зміг пригадати деталей щодо своєї кандидатської роботи, яку він захищав кількома роками раніше.

Таке рішення Максим Мельніченко вирішив оскаржити в Окружному адмінсуді Києва та добитися компенсації від колишніх працедавців. Суд задовольнив його позов, зазначивши, що комісія не надала достатньо підстав вважати, що Мельніченко не відповідає критеріям етики та доброчесності, а також перевищила свої повноваження.

Офіс Генпрокурора намагався оскаржити це рішення, однак Шостий апеляційний адмінсуд також встав на бік Мельніченка. Усього, відповідно до рішення суду, йому мають виплатити 460 тисяч гривень. Зараз відомство намагається оскаржити це рішення у Верховному Суді, а тим часом у грудні 2020-го він вже отримав 372 тисячі гривень.

Скільки Україна заплатить люстрованим прокурорам?

Суми, які виплачують колишнім працівникам прокуратури, можуть збільшуватися і надалі — експрокурори продовжують оскаржувати свої звільнення. Зокрема, станом на літо 2020 року, за словами Генпрокурорки Ірини Венедіктової, близько тисячі звільнених під час атестації прокурорів уже звернулися до суду, щоб оскаржити своє звільнення.

«При цьому це не тільки поновлення на роботі, це і відшкодування моральної шкоди, безпосередньо зобов’язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу … тобто, це комплексні позови, які будуть мати системні наслідки», — сказала вона у липні 2020-го.

Значними є й суми, які виплачують люстрованим прокурорам. Влітку, як повідомляла Венедіктова, загалом таким експрацівникам відомство вже заборгувало близько 50 мільйонів гривень.

Колишня виконувачка обов’язків директорки Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції Анна Калинчук стверджує, що значні суми компенсації залежать і від дати ухвалення рішення судом. Адже суд враховує, скільки днів минуло з часу звільнення того чи іншого працівника, і вираховує суму виплат за вимушений прогул.

За її словами, спочатку після прийняття закону про люстрацію, сотні ексслужбовців подали позови до судів. Та спочатку, зазначає Калинчук, суди «боялися виносити в цих справах рішення» та відкладали їхній розгляд. Ситуацію змінило рішення Європейського суду з прав людини «Полях та інші проти України», ухвалене у жовтні 2019-го. У ньому суд, зазначив, що люстрація була застосована до дуже широкого кола осіб. Також у рішенні вказано, що Україна порушила статтю Європейської конвенції з прав людини щодо права на справедливий суд, тому що розгляд справ колишніх чиновників, які оскаржували свої звільнення, триває занадто довго.

«Так, український суд спершу самоусунувся від вирішення люстраційний судових справ, чим однозначно порушив право осіб на судове оскарження, а згодом «наважився» вершити правосуддя — от таке, яким ми його спостерігаємо сьогодні», — стверджує Калинчук.

До слова, саме на це рішення ЄСПЛ посилаються зараз українські суди, поновлюючи на посадах люстрованих прокурорів. Судді також зазначають, що довести, що конкретна особа сприяла узурпації влади Януковичем, неможливо. Та, як зазначає Єгор Соболєв, ексголова Люстраційного комітету при Кабінеті міністрів, люстрація не повинна бути індивідуальною.

«Якщо є органи, які здані доводити індивідуальну провину, то це суд або державна служба, то люстрація не потрібна, бо все працює, все добре. Люстрація потрібна, коли все прогнило, коли всі пов’язані круговою порукою, і це — єдиний спосіб спробувати її розламати. І власне кажучи, ця кругова порука зараз і є причиною, чому вони (звільнені службовці, — ред.) повертаються», — сказав він.

Схоже говорить і Анна Калинчук — за її словами, люстровані посадовці і, зокрема, прокурори поновлюються зовсім не через недосконале законодавство.

«Проблема не в тому, чи достатньо гарний закон про люстрацію, а в тому, що правозастосування його норм спотворюється українським правосуддям. (…) На мою особисту думку, закону про люстрацію нічого не бракує, як нормативно-правовому акту, швидше не вистачало в всій цій історії того, що називається політична воля до реального оновлення державного апарату та очищення влади», — стверджує експосадовиця.