У розпорядження редакції потрапили докази того, що один із заступників міністра МВС, Олександр Гогілашвілі, призначений ще у вересні 2019 року, досі зберігає громадянство РФ. Призначений у МВС за наполяганням Володимира Зеленського , з яким він давно знайомий, Гогілашвілі займається темою наркозлочинності. Тему, тим паче цікаву у світлі спроб влади легалізувати медичну марихуану. Адже провалений у вівторок законопроект явно не буде останнім.
Отже про темні деталі біографії найменш публічного заступника глави МВС.
Офіційна біографія: з дитсадка – у борці з наркотиками
Гогілашвілі після призначення в МВС називали таким, що “смотрящім за Аваковим” від Банкової. У першому інтерв’ю для ЗМІ, опублікованому аж у березні цього року, Гогілашвілі таку свою функцію заперечував — мовляв, не може контролювати Авакова, бо бачить його нечасто та має власний фронт робіт.
Що замміністра з наркозлочинності — стовідсоткова людина президента, доводити особливо не треба. Його дружина Марія Левченко – особиста помічниця Зеленського ще з часів “Кварталу”. Як заявляє сам Гогілашвілі, тоді ще успішним гумористом він зійшовся на темі боротьби з наркозалежністю (він багато років очолює різні реабілітаційні центри для залежних людей).
« Протягом 6-7 років ми намагаємося залучити відомих і популярних людей до проблеми наркозлочинності. Приїжджали Савік Шустер, Дмитро Гордон, Жан Беленюк, “Квартал 95”, DZIDZIO, Володимир Олександрович. Він був одним із тих, кого я просив брати участь у наших заходах, мотивувати хлопців, які проходили реабілітацію, на одужання. Тож ми познайомилися ”, — розповів Гогілашвілі виданню “Бабель”. Саме це знайомство і стало трампліном на посаду профільного заступника голови МВС.
Як зауважили журналісти після появи Гогілашвілі на українському політичному небосхилі, його біографія та “електронний слід” у Мережі старанно підчищені. Відповідно до офіційної біографії, він має диплом про вищу освіту (спеціальність та виш не уточнюються). У 1995-96 роках Гогішвілі працював у дитячому садку в Ростові-на-Дону, після чого чотири роки “займався підприємницькою діяльністю”.
З 2000 року Гогішвілі відповідав за PR у ростовському благодійному фонді “Виход” для колишніх наркозалежних. У 2010 перебрався до Києва і обіймав тут аналогічну посаду в “Центрі здорової молоді”, у 2012 перейшов до “Міжнародної антинаркотичної асоціації”, де й був аж до свого призначення до МВС вже за Зеленського.
Позиція щодо каннабісу: розбіжність з патроном?
Хоча Володимир Зеленський, старий партнер і нинішній патрон Гогілашвілі, неодноразово закликав легалізувати медичний канабіс “у крапельках”, сам заступник голови МВС займає іншу позицію. В інтерв’ю виданню “Бабель” Гогілашвілі відмежувався від офіційної позиції “слуг народу” щодо законодавчої легалізації заборонених препаратів.
Коментуючи президентське “опитування” про легалізацію каннабісу для зменшення болю у невиліковно хворих (проводився під час місцевих виборів у жовтні минулого року), Гогілашвілі вказав на маніпулятивність формулювання.
“Вопрос был задан некорректно… Я бы тоже сказал да. Любой адекватный человек сказал бы да. Убираем “боли” и “тяжелые” больные? Остается только в “медицинских целях”. Каким образом вы себе это представляете? Как врачи должны это прописывать?!” — вопрошав замминістра.
Гогілашвілі, попри позицію Банкової, вважає, що достатньо точкового схвалення окремих препаратів постановами Кабінету Міністрів. І розкритикував виступаючих за повну легалізацію та дозвіл вирощування конопель в Україні як лобістів наркозлочинності.
Принагідно заступник міністра звинуватив саме “нарколобі” у бажанні себе очорнити. “Для них оговорить человека не составляет никакого труда. Поэтому вскоре я о себе узнаю что-то новое. Я уже “крышевал” дома престарелых, подчинял потоки наркотиков, насильно отправлял на реабилитацию наркозависимых… Насколько низко в своих фантазиях они опустятся в этот раз, я не знаю”, — відмахнувся разом від усіх можливих собі питань Гогілашвілі.
Показово, що на посаді заступника міністра Гогілашвілі швидше схилявся до позиції Авакова, ніж Зеленського щодо канабіс. Схоже, тут зіграли його попередній бекграунд, і прагнення бути “своїм” у структурі МВС.
Забутий другий паспорт
Коли Гогілашвілі набув українського громадянства, точних даних немає. Проте ще у листопаді 2015 року йому було видано посвідчення на тимчасове проживання.
Найцікавіше те, що дані про відмову Гогілашвілі від громадянства РФ повністю відсутні. Згідно з однією з баз, дані якої доступні за невелику плату, на ім’я Гогілашвілі Олександра Генріховича 4 липня 2012 року було видано закордонний паспорт. Документ дійсний досі, а отже, його носій від російського громадянства не відмовлявся.
Примітно, що новий паспорт у 2012 році було отримано Гогілашвілі замість старого. Причиною заміни є “непридатність до використання” старого документа. Зберігся скрін форми на заміну документа для Гогілашвілі з приводу псування документа.
Місцем офіційної реєстрації Гогілашвілі вказана ростовська адреса – вул. Пушкінська 25.
Нагадаємо, подвійне громадянство Україною хоч і не визнається, але не карається. Держава розглядає всіх власників своїх паспортів виключно як своїх громадян, незалежно від інших.
Проте для держслужбовців правила особливі — обіймати державні посади людям із паспортами інших держав заборонено, це є підставою для негайного звільнення.
Нагадаємо, навесні цього року Зеленський ввів у дію рішення РНБО, яким громадянства України втратили офіційно визнані контрабандистами Вадим Альперін, Араїк Амірханян та Олександр Єримічук . Неодноразово спалахували скандали щодо можливої наявності інших паспортів у деяких нардепів, за оцінками загалом їх має кожен десятий народний обранець. Не відстають і у когорті топ-чиновників.
Викриттям “дворушників” державні органи займаються вкрай вибірково. Секретар РНБО Олексій Данилов анонсував розробку законопроекту, який має нібито ситуацію впорядкувати. Щоб закрити людям з іноземними паспортами шлях у владу, думають створити цілий орган, який і верифікуватиме “цивільну чистоту” кандидата на ту чи іншу посаду. Українці будуть зобов’язані декларувати наявність іноземних паспортів, а їхнє приховування стане підставою для відповідальності аж до кримінальної.
Але друге громадянство РФ – особливий випадок. Як заявляв глава МЗС Дмитро Кулеба , при розробці закону про подвійне громадянство там окремо пропишуть заборону українцям мати паспорт країни-агресора.
Втім, поки що це все — лише плани. Насправді ж можна виявитися заступником голови МВС, так і не розпрощавшись офіційно із червоною книжечкою із двоголовим орлом.
Редакція звернулися до МВС із офіційним запитом щодо інформації про відмову Гогілашвілі від громадянства РФ. Якщо заступник міністра захоче особисто висловитись з цього питання — наше видання із задоволенням надасть йому таку можливість.
Кримінальний скелет у шафі
В офіційній біографії Гогілашвілі не згадано ще одного нюансу. У 1998 році, коли Гогілашвілі нібито займався “підприємництвом”, він був визнаний винним російською Фемідою. У розпорядженні редакції опинився текст судового вердикту.
Майбутнього заступника міністра МВС було звинувачено за двома пунктами звинувачення — замах на шахрайство у великих розмірах організованою групою та підробкою державних документів. Покарання – п’ять років умовно.
Згідно з вердиктом, “підприємницька діяльність” Гогілашвілі з 1996 року полягала у фабрикуванні разом із двома подільниками підроблених векселів Північно-Кавказької залізниці та спробу їх реалізації. Зафіксовано епізод, коли майбутній заступник міністра намагався особисто продати вексель на 250 мільйонів неденомінованих рублів за півціни (що, втім, не вийшло).
На суді Гогілашвілі провину визнавати відмовився – мовляв, продавав вексель за півціни за порадою “подільника”, а про те, що він підроблений, не відав.
У результаті майбутній заступник міністра МВС, протеже Зеленського відбувся легко — його звільнили з-під варти прямо у залі суду, давши п’ять років на демонстрацію того, що він виправився.
Уродженець Грузії Гогілашвілі ще в юності перебрався на Росію, в Ростов (як символічно!). Грузини боролися за незалежність, воювали, там було незатишно.
З 1995 по 1996 рік він працював вихователем у дитячому садку Ростова (зворушливо, особливо для майстра спорту з дзюдо, якось не дуже віриться). Наступні 4 роки – підприємець у Ростові. Десять років (2000 — 2010) відповідальний за зв’язки з громадськістю у Громадському благодійному фонді соціальної адаптації колишніх наркозалежних “Виход”, теж у Ростові.
Десь у той час став другом і помічником російського боксера та політика, члена Єдиной Расії Ніколая Валуєва. Якимось чином цю діяльність вів у Петербурзі, хоча числився на роботі в Ростові.
Гогілашвілі та Валуєв
Вже за два роки Гогілашвілі знайшов собі нову нішу — боротьбу з наркоманією.
І є підстави вважати, що на цій ниві у нього знову виникли проблеми із законом — у 2012 році низка російських ЗМІ повідомляла про зв’язки реабілітаційного центру “Вихід” з деструктивними сектами. Схоже це й стало причиною переїзду в Україну та шасливому знайомству з її майбутнім президентом.
Гогілашвіді з Зеленським
До речи, IT-фахівці та зелені діджиталізатори активно почали зачищати іформацію про російське минуле Гогілашвілі. Як повідомив волонтер центру “Миротоврець” Ігор Савчук його пост про судимість Гогілашвілі через скарги вже видален з Facebook
Зелень обісрана скаржиться на пост про свого бандюка ) pic.twitter.com/emNGZU3g30
— Бот Савчука 25% (@ihor108) December 11, 2021
