Народний депутат України Андрій Стріхарській – яскравий приклад того, як зійшов з розуму два роки тому «простий нарід» обирав собі владу.

Що рухало виборцями Черкащини, які з піною біля рота бігли голосувати за людину, яку побачили у себе на окрузі за три тижні до виборів – залишається загадкою до сьогодні. Тому що перше, чим запам’ятався Стріхарській на своєму окрузі це тим, що просто не зміг назвати населений пункт, який перебував у центрі його 196-го виборчого округу (Городищенський, Катеринопільський, Корсунь-Шевченківський, Шполянський райони, частина Канівського, Лисянського та Тальнівського районів Черкаської області) і який він зібрався представляти в парламенті. Історія не вигадана, відео з його муканням з цього приводу свого часу широко розійшлося по Інтернету.

Втім, воно, як і скандальна біографія майбутнього «Слуги народу», аж ніяк не завадили черкащанам поставити хрестик біля прізвища Стріхарського в бюлетені. Що найсмішніше – Стріхарському навіть не довелося особливо розщедрюватися на виборчу кампанію – він заплатив лише покладений внесок в партійну касу – округ тоді в середньому коштував претенденту на бренді «Слуги народу» півмільйона доларів. Все інше зробив імідж Голобородька, який очолював партію.

Але від теорії повернемося до практики. І подивимося, що ж за людина Андрій Стріхарській, і що дало нам підстави так невтішно про нього відгукуватися.

Ще в той момент, коли стало відомо про його висування в народні депутати, з’явилася інформація, що він отримав округ за квотою Ігоря Коломойського, що підтвердилося подальшою діяльністю Стріхарського в парламенті. Тому секрет появи київського забудовника на Черкащині простий – дали той округ, який був вільний.

Втім, крім обслуговування інтересів Коломойського, новоявлений нардеп не забував і про своїх. Формально він, звичайно, відмовився від керівництва ТОВ «Компанія Статус Груп», яка займається забудовою столиці. Серед найбільш відомих об’єктів компанії – ЖК Sky River і Sky River 2 – 10 хвилин від станції метро “Славутич”; ЖК “Рів’єра-1” і ЖК “Рів’єра – 3” – вул. Малоземельная, 75; БЦ “Платинум” – вул. Дніпровська набережна, 29; ЖК Podil Plaza Residence – вул. Глибочицька 73/77; ЖК Olympic Park – пр-т Миколи Бажана, 17; ЖК Status Grad – вул. Завальна, 10-Б (м. «Осокорки»).

Всі вони зведені з тими чи іншими порушеннями. Але це не завадило ввести їх в експлуатацію, а депутатський мандат, крім того, дав можливість вичавити з уже проданих квадратних метрів додаткові гроші, проігнорувавши всі мислимі будівельні норми і правила. Так, наприклад, зовсім недавно стало відомо про те, що Стріхарській надбудовує на вже зданому в експлуатацію ЖК «Рів’єра» кілька додаткових поверхів:

Як повідомив  користувач Facebook Володимир Гуцул, девелоперська компанія «Статус Груп» веде роботи по будівництву додаткових поверхів на даху будинку, введеного в експлуатацію ще в 2017 році. Забудовник почав надбудовувати нові поверхи, збільшивши висоту будівлі з шести до як мінімум 9 поверхів. Як це узгоджується з несучою конструкцією будівлі і чи витримає воно таке навантаження – невідомо. Як і те, наскільки раді такому «доважку» власники квартир, які їх купували в шестиповерховому будинку, а тепер раптом прокинулися в дев’ятиповерхівці. Втім, «Слугу народу» Стріхарського це навряд чи цікавить.

Хоча формально Стріхарській і не керує компанією «Статус груп», але ніхто не сумнівається, що контроль над нею він не втратив. Більш того, після передачі формального управління компанією якись Марині Марченко, його позиції тільки посилилися. Бо Марина Марченко є помічником-консультантом  на платній основі депутата  Вадима Струневича  (заступник голови фракції «СН», №40 за списком партії, заступник голови комітету ВР з питань державного будівництва та захисту прав ветеранів). Вадим Струневич – давній бізнес-партнер одіозного екс-чиновника Київської міськдержадміністрації (КМДА) забудовника Андрія Вавриша. З яким пов’язують і самого Стріхарського.

Дорчи, Андрія Вавриша свого часу називали «смотрящим» за Києвом. Після неабияких воєн за цей неформальний статус Вавриш дещо втратив свої позиції, але все одно залишається досить впливовою особою.

Втім, повернемося безпосередньо до Стріхарського. І згадаємо ще одну його фірму – ТОВ «БІК Березнякіжітлобуд». Яка нині формально ліквідована, але слід в історії забудов Києва і обкрадання столичного бюджету залишила чималий.

На сторінках видання “Спротив” була цікава стаття

Так ось там є наступний текст

“«Слуга» Стріхарський це відомий «тендерний розпільщик» ще з часів Януковича. Можемо згадати скандальний тендер 2013 року коли «Київзеленбуд» уклало угоду з ТОВ «Укрпроектреконструкція» Стріхарського на реконструкцію парку Партизанської Слави у Дарницькому районі вартістю 1,08 млн грн. Це коли доллар ще по 8 був. …. А змагалась з фірмою Сріхарського інша фірма Стріхарського «Березнякижитлобуд». Отже Стріхарський з київськими чиновниками тоді «розпиляли» більше 125 000$.

Взагалі Київзеленбуд для Стріхарського це дуже цінний ресурс. Тільки одна його фірма «Березнякижитлобуд» отримала підрядів на 36,45 млн грн ще по старому курсу – 8 гривень за доллар. Тобто більше 4,5 млн. $. Непогано, чи не правда?

І це тільки одна фірма! А ще є інші фірми. Наприклад 16 жовтня 2013 року за результатами тендеру Київзеленбуд уклалав угоду з ТОВ «Укрпроектреконструкція» Стріхарського на реконструкцію  паркової зони навколо озера «Тельбін» у Дніпровському районі. Вартість угоди склала 2,49 млн грн. Ще один тендер від «Київзеленбуду» для ТОВ «Укрпроектреконструкція» Стріхарського в тому ж 2013 році на другу чергу реконструкції парку «Кіото» у Деснянському районі за 5,67 млн грн. І знову єдиним допущеним до участі конкурентом фірми з різницею в 0,6% було ТОВ «БІК «Березнякижитлобуд» тогож Стріхарського. Тільки за 2013 рік ТОВ «Укрпроектреконструкція» «навигравала» таким чином тендерів на 18,22 млн грн. тобто на майже на 2,3 млн.$”

Всього за 2013 рік його дві фірми розпилили тендерів близько на 6,85 млн. долларів.

Коли Стріхарському стало мало Києва він вирішив податись у Вишневе. Де чудово розпиляв 7,5 мільйонів грн. на влаштування футбольного поля. І знову та сама схема. Конкурують між собою дві фірми Стріхарського. ТОВ «Укрпроектреконструкція»  та  єдина допущена до участі конкурсі  ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Березнякижитлобуд» все того ж Андрія Стріхарського, яке виграло тендер та отримало підряд вартістю 7,47 млн грн. на влаштування футбольного поля.

Але Стріхарській відомий не тільки цим «розпилом». Він засвітився в декількох будівельних скандалах в тому ж Києві. Один з них пов’язаний з ЖК «Статус Град». У соцмережі Facebook є публічний аккаунт «ЖК« Статус Град»: ОСББ і рейдерство», в якому Андрія Стріхарського і ЖК «Статус Град» звинувачували в рейдерстві і нав’язуванні ОСББ своєї обслуговуючої компанії, в якій завищені тарифи. Як пишуть в постах, він же нав’язав свою ж ОСББ своєму ж об’єкту, а сам будинок має численні недоробки.

Ще один скандал пов’язаний з усе тієї ж «Статус Груп», яка прославилася будівництвом найпотворнішого будинку на старому Подолі – Podil Plaza & Residence, висотою під 30 поверхів, з усіма мислимими і немислимими порушеннями. Історія цього будівництва сягає в далеке минуле. «Бізнес-центр, басейн, трирівневий паркінг і квартири вартістю 22-25 тисяч гривень за метр (ціна на стадії «котловану»)» – так виглядав опис нового житлового комплексу в історичній частині Києва, на Подолі.

Ще одна особливість забудови на вулиці Глибочицькій – саме на цьому місці ще кілька років тому депутати Верховної Ради планували звести для себе службове житло – будинок на 205 квартир. Ймовірно, деякі з парламентарів уже б відсвяткував новосілля в новому будинку, якби в кінці нульових Київрада, яким керував тодішній мер Леонід Черновецький, не віддав землю під майбутнім будинком в приватні руки.

Спірна територія площею понад гектар розташована на Подолі, на вул. Глибочицькій, 73-77, впритул до дитинця старого міста. Ще в 1986 році ділянка була відведена для автобази президії Верховної Ради УРСР. Витративши на підготовчі роботи $5 мільйонів (в рублевому еквіваленті), згодом влада заморозила будівництво.

Після того, як в 2007 році Київрада проголосувала за продаж території, Верховна Рада звернулася до суду. З тих пір адміністративні та господарські суди Києва встигли провести десятки засідань. Проміжні рішення приймалися на користь то однієї, то іншої сторони.

Серед учасників забудови і причетних до неї структур засвітилися маловідомі «ДІА РК», «Статус Строй-Прайм» та «Житлово-будівельний кооператив «Березнякіжітлобуд». Ще одна компанія – «Житлово-будівельний кооператив «Поділ Плаза», яка придбала стару будівлю на території спірної ділянки.

Власниками або керівниками цих структур є люди, пов’язані з бізнесом Андрія Стріхарского, зліт бізнесу якого припадає на часи правління столицею команди Леоніда Черновецького. Серед засновників або керівників двох із зазначених вище структур – «Березнякіжітлобуд» і «ДІА РК» – є Раїса Стріхарська.

Хоча об’єкт обіцяли здати в 2017 році, за даними офіційної сторінки https://podil-plaza.com.ua , він знаходиться в стадії будівництва. А ціни на квадратний метр в цій висотці стартують від 37 000 гривен за метр, а найменша «однушка» обійдеться в 1 830 000 гривен:

Так що неодноразові спроби оскаржити виділення землі під цей комплекс залишилися безуспішними. Воно й не дивно, якщо згадати, що весь час за Стріхарськім хтось стояв: то Черновецький, то Вавриш, то Коломойський. А тепер до всіх цих зв’язків додалася фракція «Слуги народу», із заступником голови з яким Стріхарського пов’язує спільний бізнес.

Що стосується характеристики Андрія Стріхарського як людини і керівника, то ось приклад відгуків про нього на сайті Аntijob:

Він там не один такий, бажаючі можуть вивчити відгуки про нардепа самостійно. Правда, є там і відгуки, які вихваляють Стріхарського, але вони явно писані під копірку. Та й дії, які здійснював Андрій Стріхарській, будучи вже народним депутатом, підтверджують характеристику, дану йому ще п’ять років тому його колишнім працівником – «рідкісне хамло».

Бо як інакше назвати наступні дії «слуги народу» Стріхарського:

Хто там є коханцем дружини Стріхарського – це їх особиста справа. Але ось напиватися і приставати до жінок, а потім бити людей, маючи за спиною статус народного депутата і декількох мордоворотів-охоронців – це, погодьтеся, характеризує.

Якби Андрій Стріхарській був простим громадянином, це була б одна справа. Але ця людина представляє нас в парламенті і є публічною особою. І це тільки маленька частина біографії народного депутата України від партії «Слуга народу» Андрія Стріхарського. Є ще – наприклад, цілий ряд скандалів, пов’язаних з його основною діяльністю – будівництвом.

Всі вони гідні великого матеріалу, але через брак місця просто згадаємо про них побіжно, для розуміння всього масштабу особистості Андрія Стріхарського. Наприклад, за адресою Харківське шосе, 10, ведеться будівництво «спортивно-оздоровчого комплексу з торговими приміщеннями, об’єктами соціального призначення в складі багатофункціонального комплексу». Але в “спортивно-оздоровчому комплексі” чомусь присутні квартири, які продаються:

Та й проект майбутнього об’єкта підозріло нагадує звичайні житлові висотки.

Також причетний Стріхарській і до рейдерського захоплення ДП «Київський завод Імпульс». Унікального підприємства, яке виробляє комплектуючі для протезів і продає свою продукцію не тільки в Україні, а ще й відправляє вироби на експорт. Про це повідомив блогер і громадський активіст Ярослав Бондаренко. Відео розслідування нижче:

Але ж крім усього іншого, щодня українські солдати підриваються на мінах і втрачають кінцівки. Але у Стріхарського, як і його лідера, «війна вже закінчилася», і замість заводу, що робить протези, тепер виросте чергова висотка.

Ось такий вийшов народний депутат, «Слуга народу» Андрій Петрович Стріхарській. Для поціновувачив реалій нашої дивної країни і мудрості нашого «наріду» повідомимо ще один факт, який ми особисто вважаємо «родзинкою на торті»: народний депутат України Андрій Стріхарській є членом тимчасової слідчої комісії з розслідування корупції в органах державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ДАБК). Того самого, через який один з його заступників Вавриш свого часу дав шлях забудовнику Стріхарському до великих грошей і розпилу бюджету.

PS Сподіваємося, що виборці округу №196 на Черкащині задоволені своїм «мудрим» вибіром, а їх народний депутат за два роки вивчив хоча б назви районних центрів округу.