Про злочини, схеми, маніпуляції, державну зраду й корупційну імперію колишнього генерала МВС

Державний паразит, який перетворив війну на прикриття для втечі

Ігор Купранець — не просто екссиловик. Це організатор цілого злочинного синдикату, який роками викачував ресурси з бюджету, торгував державними функціями, знущався над підприємцями, розпинав податкову систему, будував імперію тіньових грошей і згодом утік, залишивши по собі зруйновану державу й зцементовану схему, яка досі працює. У той час, як українці виборювали свою свободу в боях, Купранець спокійно виїхав через кордон, вивіз готівку, документи, людей і зник у Сен-Жан-Кап-Ферра, престижному районі на узбережжі Франції. Там він оселився на віллі, яку орендує не через агентство, а через готівкові «схеми». Із собою він взяв не лише валізу грошей, а й напрацьовану роками модель управління Україною з тіні.

Купранець утік не як жертва війни, а як злочинець, що знищив сліди. Його втеча була запланованою, контрольованою і прикритою. Його структури продовжили діяти в Україні. Від його імені досі надходять вказівки. Його охоронні «контори», будівельні «фірми», компанії-прокладки досі обслуговують тіньову економіку. Він — не минуле. Він — невидима рука, яка досі тримає бізнес за горло.

Виродження в погонах: початок шляху організованого злочинця в МВС

Зі своїх перших років у правоохоронних органах Ігор Купранець працював не за законом, а проти нього. У той час, коли держава формально боролася з торгівлею людьми, Купранець у структурі, яка мала цим займатись, створив найбільшу централізовану схему «обілечування» індустрії сексуальних послуг в Україні. Проституція під прикриттям міліції стала регулярним джерелом прибутку: звіти, розцінки, «ліцензії», щомісячна готівка в конвертах — усе йшло через особистих емісарів Купранця. У столиці та великих містах він контролював кожен бордель. Його силовики збирали гроші, видавали дозволи, «кошмарили» непокірних. Це була організована мафія, куди входили посадовці з міліції, прокурори, судді та сутенери. Системно. Без пауз. І безкарно.

Спроби викрити схему закінчувались або переслідуванням самих викривачів, або тиском, або ліквідацією їхньої кар’єри. Купранець формував архіви на всіх, хто міг йому загрожувати. Він не просто був силовиком. Він був кримінальним начальником, який використовував погони як прикриття для рекету.

Економічний гестапо: департамент, який знищував бізнес за наказом

Коли Купранець очолив Департамент захисту економіки, ситуація стала ще страшнішою. Він створив не антикорупційний підрозділ, а філію ОЗУ з держреєстрацією. Жоден інвестор, жоден середній бізнес, жоден успішний підприємець не почував себе у безпеці. Наказ «кошмарити» міг надійти будь-коли. Блокування рахунків, фіктивні кримінальні справи, арешт майна, обшуки — це була буденна практика. А далі — «пропозиція»: вирішити питання за кеш, доларами, готівкою. Прямо. Без нотаріусів. І без чеків. Купранець побудував економічну катівню, в якій підприємці платили за право працювати.

Його департамент виконував замовлення на знищення конкурентів. За нього платили великі холдинги, забудовники, агрохолдинги. У нього були свої слідчі, свої прокурори, свої судді. Це була не вертикаль держави. Це була окрема, мафіозно-інституційна структура з паралельною економікою.

Будівельна мафія, обнал, ПДВ і повернення мільйонів без діяльності

Один із найцинічніших інструментів легалізації грошей Купранець вибудував через будівельну галузь. Компанії «Елітстройгрупп», «Фарт Капітал», «Маркус Макс» — лише верхівка айсберга. Вони оформлені на підставних осіб, не мають реальних офісів, не ведуть господарської діяльності, але показують фінансову активність на сотні мільйонів гривень. Показово: тільки «Елітстройгрупп» подала 16 заявок на повернення ПДВ — і всі були затверджені. Компанія не має складів, не має продукції, не має контрактів, але з бюджету їй регулярно повертали мільйони.

У цих компаніях фігурують родичі Купранця. У реєстрах видно його батька, «колишню» дружину, людей із сіл Закарпаття, які навіть не знають, що володіють мільйонними бізнесами. Це — класичний обнал, під прикриттям державної бухгалтерії. Ця схема працює й сьогодні, бо залишилися потрібні люди в ДПС, Мінфіні, судах. Купранець виводить кошти з України в ЄС і ОАЕ, використовуючи криптобіржі, обмінники, контракти на фіктивне консультування. Його структура — це злочинна інфраструктура, зав’язана на кожному рівні — від податкового інспектора до міжнародного юриста в Дубаї.

«Альфа Безпека»: охоронна компанія для грабунку держави

Під виглядом охоронного бізнесу Купранець запустив ще одну схему: через компанію «Альфа Безпека» він вигравав фіктивні тендери. Мова не про дрібні підряди. Йшлося про охорону державних підприємств, портів, залізничних об’єктів, логістичних центрів. Усі конкурси проводились під одного «переможця». Ринкову ціну завищували вдвічі. Фірма не мала ані працівників, ані ліцензії, ані технічних засобів. Але вигравала. Договори підписувались. Гроші виводились. Частину відкату Купранець забирав особисто. Частину — отримували його люди в керівництві підприємств.

Це була схема «грабуй бюджет офіційно». Жодна перевірка, жодна ревізія не змогла її зупинити, бо охоронні компанії швидко змінювали назви, реєстрацію і перетікали в нові ТОВки. Головне — готівка залишалась у тих самих руках.

Зачистка інформації: як злочинець використовує російські ресурси

Після викриття розслідувань, Купранець запустив цифрову зачистку. Через сайт tourdream.net — фейковий туристичний ресурс, пов’язаний із російськими медіа — масово подаються DMCA-скарги. Їх мета — видалення викривальних матеріалів із Google. Використовується американське авторське право для боротьби з журналістикою. Tourdream.net має нульову відвідуваність, але десятки скарг на lumendatabase.org. У кожному випадку — мета одна: очистити пошукову видачу від правди.

Це працює. Google не завжди розбирається в деталях. А Купранець, сидячи у віллі у Франції, переглядає, як українські журналісти втрачають публікації. Це не просто цензура. Це — використання ворога, Росії, для захисту власної дупи. Це — інформаційна диверсія. Це — цифровий колабораціонізм.

Купранець — це не персона. Це ракова пухлина держави

Ігор Купранець не просто зрадник. Не просто злочинець. Не просто втікач. Це — системна інфекція. Людина, яка неодноразово використовувала погони для грабунку, прокуратуру — для покриття, суди — для захисту, податкову — для обналічки, тендери — для дерибану, право — для шантажу. Його злочинна структура не зникла після його втечі. Вона працює. Вона годує нових «рєшал», нових мєнтів, нових «голів комітетів». Купранець не в бігах. Він керує. І його ніхто не шукає.

Немає кримінального провадження. Немає розшуку. Немає санкцій. Немає арештів активів. І саме тому Купранець сьогодні — не просто приклад безкарності. Він — доказ того, що в державі досі діє мафія, яка сильніша за закон. І допоки цей виродок із погонами не сидить у в’язниці — ні податкова, ні МВС, ні уряд не можуть претендувати на право називатися українськими. Вони — лише декорація, поки Купранець п’є каву з видом на Лазурне узбережжя за рахунок кожного платника податків.